У четвер брюссельський суд засудив громадянина Бельгії та Росії Віктора Лабіна до п’яти років позбавлення волі за незаконний експорт товарів та хімікатів подвійного призначення до Росії. Про це пише Politico.
Судді встановили, що Лабін відіграв центральну роль у постачанні до Росії понад 400 тонн товарів, зокрема датчиків, які використовуються для виявлення та контролю вибухів, а також хімічних речовин, як-от оксид ітрію – сировини, що використовується у передових технологіях.
Хоча суд ухвалив, що більшість видів продукції, а саме транспортування оксиду алюмінію, не підлягають покаранню згідно із законом, він охарактеризував це правопорушення як “політичний злочин”.
У рішенні суду йдеться, що Лабін та підприємець з Брюсселя підробляли митні документи та перенаправляли вантажі через компанії у Туреччині, Казахстані та Узбекистані, щоб приховати їхній кінцевий пункт призначення в Росії.
Сина Віктора Лабіна – Руслана – прокуратура звинуватила в посередництві під час ввезення товарів до Москви. Його заочно засуджено до шести років позбавлення волі. Суд також розпорядився негайно арештувати Лабіна-молодшого.
Віктор Лабін уже провів рік під вартою у в’язниці. Його адвокат заявив, що Лабін може отримати право на умовно-дострокове звільнення протягом кількох місяців завдяки вже відбутому терміну.
Лабін-старший є фігурантом розслідування The Insider щодо схем обходу санкцій, введених Заходом проти Росії через її війну проти України. Встановлено, що він вів бізнес у Бельгії спільно із синами Романом та Русланом, виступаючи засновником фірми Groupe d’Investissement Financier.
Ця компанія спеціалізувалася на постачанні високотехнологічного обладнання російським військовим підрядникам. Кінцевим одержувачем товарів виступало зареєстроване у Москві ТОВ “Сонатек”, власником якого також була родина Лабіних.
Московська фірма надавала послуги з постачання та обслуговування продукції як мінімум 18 підприємствам російського військово-промислового комплексу. Сам Віктор Лабін мав офіційну прописку у гуртожитку академії Головного розвідувального управління на вулиці Народного Ополчення у Москві, а потім оселився у Зеленограді – у будинку, частину квартир якого видавали військовослужбовцям.
Точний час його переїзду до Європи невідомий, але встановлено, що як мінімум з 2000 року він уже проживав у Брюсселі на проспекті Уїнстона Черчилля і вів активну підприємницьку діяльність.
